Костянтин Килимник

 🌎 Хто кого боїться в нашому світі? Нам важливо знати це, щоб розуміти, як люди в інших країнах бачать Україну зі сторони 😵 Вкрай цікаве дослідження Pew Research Center показало, що в різних країнах світу головною загрозою вважають Китай, США та Росію. Але це якраз очевидно. Більш цікаві подробиці та конкретні цифри. Давайте подивимось. ➡️ Китай – загроза №1 для США (42%), Австралії (52%), Японії (53%). Багато в чому тому, коли Дональд Трамп качає тему загрози Китаю, традиційні союзники Америки з так званих розвинених країн, особливо в Європі, можуть лише поспівчувати та зробити засмучений занепокоєний вигляд… але в реальності робитимуть що-небудь лише з оглядкою на власні загрози. Це лише додає ще один аргумент на користь тієї гіпотези, що «немає у них [тобто у США] методів проти Китаю», якщо раптом в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні почнеться щось на кшталт нової «маленької переможної війни». Адже бажання лізти в таку війну у Європи не має, а у Америки – не передбачається. ➡️ ...

Аналіз щодо візиту Лукашенка до Путіна та майбутніх російсько-білоруських військових навчань Хоча я скептично ставлюся до різного роду «фінальних дедлайнів» від Дональда Трампа, треба відзначити, що час для двох братів – недопалка та синьопалого (Путіна та Лукашенка) – все ж стискається. У Росії скорочуються ресурси, які можна відносно безболісно спрямовувати на війну. У картопляної хунти ніяких ресурсів, крім російських, немає взагалі. А отже, Лукашенко щоразу повинен їхати до Москви, щоб вирішити комплекс фінансових проблем. Але тепер йому це робити небезпечно. Щоб «не втративши обличчя» вийти на трек перемир'я з Україною, Кремлю необхідний великий успіх на фронті. А відповідно, необхідна ескалація або провокація. Або все відразу. В хід може піти все, що є під рукою – від «Горішника» до погроз і провокацій з ядерною зброєю. З іншого боку, ескалація і провокація можуть викликати ще більш негативну реакцію з боку Дональда Трампа і погіршити умови угоди. Такий цинічний покер, де ста...

Начебто період політичного загострення завершився, США та ЄС підписали торговельну угоду. Трансатлантичні відносини відновлено, Америка та Європа знову разом захищають демократичний устрій світу від Китаю та Росії. Але який урок ми отримали? Ми (як і весь світ) побачили, що найбільший ринок у світі – ринок Європейського Союзу – не може сам забезпечити себе необхідними базовими інструментами для безпеки та зростання. По суті, він змушений купувати протекцію у Вашингтона. Результат торговельної угоди ЄС та США відображає поточний баланс сил: - на ввозимі до США європейські товари встановлено тариф у розмірі 15%, - ЄС вводить 0% тарифи на американські товари + інвестує $600 млрд в економіку США (включаючи оборонну індустрію) + закупить американську енергію (ще більше зрідженого газу) на $750 млрд. Як бачимо, економічна вигода відходить на другий план, якщо не підкріплена адекватною силовою опорою. А Європа за останні три десятки років занадто захопилася глобалістськими та гуманітарними ід...