В чому «м'яка сила» України?

Зараз російські експерти та аналітики хором скаржаться, що Росія втратила свою м'яку силу і не змогла запропонувати світові нову ідею, замінивши культурний вплив та ідеологію мілітаризмом та сировинними ресурсами, що призвело до неофеодальної системи влади.

Монастирські дзвони та виття сирени повітряної тривоги – таку «симфонію» чує сьогодні вся планета Саме це – візитівка російського світу, яка прийшла на зміну балету, хокею, театру, науці, шахам, космосу і всьому тому, що ще недавно вважалося «м'якою силою» Росії в експорті.

Soft power у класичному сенсі в Росії справді більше немає. Hard power Росія має – зброю, нафту, газ, сировину, але все це було і в Радянському Союзі. Росія вважала «м'яку силу» зайвим рядком у бюджеті? Ні. Просто вона не змогла створити і запропонувати світові в ХХІ столітті нічого, окрім нових видів озброєнь. І найголовніше – не спромоглася знайти себе, свій власний образ, свою ідею. Навіть у найзастійніші роки СРСР залишався ідеократією і експортував передусім ідею – радянський спорт і радянський балет мали демонструвати привабливість ідеологічного концепту. А яку ідею може Росія запропонувати світові? Хіба що багатополярний військовий морг.

Але нам зараз важливо зрозуміти, сформулювати передусім для самих себе – що тоді Soft power сучасної України? Що наша країна може запропонувати світові щодо ідеї, концепції, емоційного наповнення?

Так, поки що ми успішно пропонуємо мужність, героїзм, незламність і любов до своєї країни. І світ вражений. Але це тимчасові цінності просто тому, що звичайна людина не в змозі постійно перебувати в стані смертельної боротьби. Звичайній людині потрібне мирне життя та відповідні цінності, ідеї.

Україні потрібна «м'яка сила», яку вона зможе запропонувати миру після війни. І нам уже зараз треба дуже добре подумати, що це може бути.

Ось, наприклад, Америка зараз стрімко втрачає звання «лідера вільного світу». Україна може це звання підхопити, запропонувати світові ідею справжньої свободи, – як від авторитаризму російсько-китайського зразка, так і від європейського бюрократизму, від нав'язування ультраліберальної «повістки» тощо. Свобода, обмежена лише повагою людей один до одного, – це може стати головною ідеологемою України.

Але одного цього мало. Давайте ще думати.