Загальна вартість відновлення в Україні оцінюється у 524 мільярди доларів протягом наступного десятиліття, повідомляє Світовий банк. Згідно з поточними оцінками, пошкоджено або зруйновано 13% від загального житлового фонду, що торкнулося понад 2,5 мільйона домогосподарств. Додамо сюди втрати та руйнування у промисловості, енергетиці, сільському господарстві. Після війни на те, щоб відбудувати Україну нам знадобиться дуже багато сил і грошей.

Але де ж взяти гроші? Європа колись обіцяла великі інвестиції у повоєнне відновлення. Але тепер їм не до тих інвестицій – європейські гроші підуть на озброєння, щоби протистояти РФ. І це правильне.

Україна могла б випустити, умовно кажучи, «облігації відновлення» під заставу своїх корисних копалин. Але їх ми віддаємо американцям натомість на туманні обіцянки. Де тоді взяти ці сотні мільярдів доларів?

Є один шлях, який також застосовується на Заході – кооперативний. Наприклад, у Фінляндії зараз будуються нові енергоблоки на АЕС «Олкілуото». Будівництво дуже дороге, тому його фінансують спільно великі споживачі енергії від цих енергоблоків. Частину вартості будівництва оплачують вони, частина – держава, частина – банки.

В Україні різноманітні інфраструктурні підприємства теж можна буде будувати подібним чином. Скажімо, електростанції чи заводи з виробництва будівельних матеріалів – їх будівництво можуть спільно фінансувати західні та українські компанії, які потім отримуватимуть продукцію (електрику чи будматеріали) за мінімальними цінами. Їм це буде вигідно, тому що вони в обмін на таку участь отримають підряди на будівництво в рамках відновлення України.

Це лише один із прикладів. Подібних схем можна вигадати багато. Тобто «витягнути» нашу економіку після війни цілком можна, не розбазарюючи природні ресурси, а створюючи іноземцям оптимальні умови для роботи. Але для цього потрібне відповідальне ставлення з боку української влади та повна відсутність корупції.