Будувати своє та спиратися на власні сили

Коли сьогодні ми спостерігаємо за тим, що відбувається у світі, ми розуміємо: політика та економіка можуть взяти в заручники цілі держави. Власне, це і відбувається: Володимир Путін із поплічниками захопив Росію, сім'я Лукашенка – захопила Білорусь, а Дональд Трамп із Ілоном Маском – цілком успішно захоплюють Америку.

Так, подібні політики були за всіх часів. Але сьогодні умови особливі. Глобалізація, підживлена величезними бюджетами міжнародних корпорацій, з одного боку, відкриває нові можливості, сприяє розвитку технологій. Але з іншого – вона може бути абсолютно руйнівною.

Глобалізація схожа на потужний бульдозер: вона прокладає нові дороги, змітаючи на своєму шляху. Але при цьому нам важливо не загубитися цим шляхом і не стати заручником чужих інтересів. Необхідно використовувати набуті знання для створення власних альтернатив та розробок. Хоча це не завжди можливо, в більшості галузей за бажання це цілком реально.

Для України добрий приклад – здобуття нашою країною інформаційної незалежності, свободи від ворожих наративів. Адже після здобуття незалежності вся Україна опинилася у вразливому становищі перед російськими пропагандистами у мас-медіа. Але пригадайте: у 2017 році президент Петро Порошенко підписав указ про блокування «Mail ру», «ВКонтакте» та «Яндекса», а також російських телеканалів на території України. Це рішення перекрило доступ до збору інформації про українців для РФ, їх листування та особисті дані, що стало серйозним і важливим кроком. А також – вивело населення нашої країни з-під прямої дії кремлівської пропаганди.

Після цього багато користувачів перейшли на українські, європейські та американські інформаційні продукти. Однак у сучасних умовах, коли міжнародні відносини можуть бути нестабільними, постає питання: що робити, якщо доступ до цих продуктів буде обмежений? Відмовитись від Instagram, Facebook, Windows, iPhone? Так, багато що незамінно, але багато що можна і замінити. Справа не лише у протестах, політичних змінах чи безпеці, а й елементарній незалежності та гнучкості.

Сьогодні важливо підтримувати все українське: від виробників фермерських продуктів, косметики, одягу – і до IT-платформ. Українці створюють продукцію, яка часто перевершує зарубіжні аналоги. Наприклад, компанія Ajax Systems, заснована в 2011 році, стала одним із провідних виробників охоронних систем у Європі, відомих своєю надійністю та інноваційністю. Український стартап Reface, що дозволяє міняти обличчя на відео в реальному часі, придбав світову популярність і став одним із додатків, що найбільш завантажуються у світі.

Або ось, наприклад, Releaf Paper – український екостартап, який спеціалізується на створенні інноваційних матеріалів, замінюючи традиційну деревну сировину екологічно чистими альтернативами. Компанія розробила екологічно бездоганний метод переробки опалого листя в целюлозу, яка використовується для виготовлення паперу.

Але все ж таки слід особливо відзначити досягнення українських IT-компаній. За даними рейтингу найбільших IT-компаній України, такі компанії як EPAM (11,600 розробників в Україні), SoftServe (9,462) та GlobalLogic (6,365) демонструють високий рівень технічних знань та конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Українські IT-фахівці цінують свою майстерність та інноваційний підхід, що робить Україну важливим гравцем у глобальній IT-індустрії.

Щоб зберегти і розвивати цей потенціал, необхідно фокусуватися на власних цінностях, щиро пишатися тим, що ми створюємо, підтримувати один одного і разом рости. Попереду ще багато світових криз, і тільки від нас залежить, чи зможемо ми їх подолати.

Хоча війна та післявоєнна ситуація становлять великі виклики, чим далі ми дивимося та прогнозуємо ризики, тим краще зможемо підготуватися до складних викликів сучасності. Ми повинні прагнути, щоб українці ніколи більше не опинилися в ситуації, коли нас можуть заблокувати за правду про війну, відключити від сервісів, накласти санкції або зробити залежними від політичної обстановки.

Ми не повинні скочуватися в автаркію, йти з глобальних ринків і переймати у Північної Кореї ідеологію чучхе. Ні, Україна зобов'язана займати своє місце у світових ланцюжках виробництва товарів, створення доданої вартості. Але ми маємо одночасно розвивати внутрішній ринок, будувати платформи, які забезпечать незалежність, безпеку та свободу розвитку економіки України. Це не просто альтернативи, це інструменти нашої незалежності.

Але повернемося до війни та до повоєнного світу. Вже зрозуміло, що розраховувати на союзників – треба, але лише подбавши про власну безпеку самостійно. А головною гарантією безпеки України можуть бути лише потужні та сучасні ЗСУ. Але це коштує дуже дорого, кредитні програми рано чи пізно закінчуються, а фінансувати нас безкоштовно ніхто нескінченно не буде.

Усім, здавалося б, зрозуміло: головна умова фінансування ефективних ЗСУ – це виключно потужна економіка. Яка, окрім оборони, має бути в змозі «тягнути» допомогу ветеранам, соціальні витрати, пенсії, освіту, культуру, повоєнне відновлення та реконструкцію… Тобто буде потрібний перехід від сировинної моделі економіки до технологічної та переробної.

Але такої економіки не може бути без ефективного підприємництва, без залучення внутрішніх та зовнішніх інвесторів. Звідси завдання для української влади: покращити бізнес-клімат настільки, щоб «пересунути» нашу країну зі 155-го місця (із 177) у рейтингу індексу економічної свободи Heritage Foundation хоча б у перші 45-те.

А для цього знадобляться:

- перезавантаження держапарату та готовність до максимальної дерегуляції у різних галузях;

- простота сплати податків підприємств;

- відродження (а фактично – створення з нуля) українського фондового ринку;

- захист внутрішнього ринку від контрабанди;

- локалізація у держзакупівлях;

- захист бізнесу від необґрунтованих претензій з боку силовиків;

- переорієнтування силовиків на боротьбу з тінню, схематозом, корупцією та контрабандою.

Саме такими мають бути пріоритети для всіх гілок влади (президента, уряду та парламенту). Бо інакше після припинення вогню та початку тимчасового затишшя на фронті ми замість згуртування нації навколо відновлення економіки почнемо фокусуватися на всьому тому, що нас роз'єднує. А тоді для росіян знищити державність України зсередини буде, мабуть, навіть легше, ніж воєнним шляхом.